Історія села Могильне

          Поселення відоме з XV століття. Утворилося від злиття трьох хуторів - Петриків, Максимів, Могилюків. Їх ще іменували Могилянські хутори і можливо тому, що на околиці було багато могил-курганів. Під час їх розкопок було виявлено поселення трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н.е.) та курган доби бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.).

          За переказами село належало графу Потоцькому, а потім перейшло у власність А.Підгорському, а в 1863р. - до барона Гінцбурга. У 1859 р. на північній околиці села збудовано цукровий завод. Належав він Товариству Могильненського цукрового заводу, основний капітал якого на 1914 р. складав 2.000.000 крб., запасний - 136678 крб. Директором заводу у 1914 р. був Е.П.Заблудовський. На заводі працювало 584 робітники, знаходилось 12 парових двигунів загальною потужністю 250 к/с, а також 2 котли Меньє і 7 Ферб.

          Перший дерев'яний храм збудовано у 1754 р. на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У 1869 р. споруджено цегляну церкву "в память дарования свободы крестьянам от крепостной зависимости". Ця споруда зводилась із спеціально виготовленої цегли на віки. її метрові, а подекуди і півтораметрові стіни, завершувались угорі банями з позолоченими хрестами. У 1934 р. у цю святиню увірвався сатанинський смерч. Було знято куполи з хрестами, скинуто і розбито дзвони, а все церковне майно розграбоване. Знищено церковні книги, де протягом майже 200 років велися записи хрещення новонароджених і вінчання молодожонів.

          У 80-х роках представники влади виношували плани розібрати приміщення церкви. Прибула з графітового комбінату потужна техніка. Але стіни виявились надміцними і руйнації не піддались. Був намір застосувати піротехнічні засоби. Та цьому не судилося збутися. В 1989 р. відновлено роботу храму. У 1997 році його віднесено до переліку пам'яток архітектури.

          Церковнопарафіяльна школа відкрита у 1866 році. Священик і псаломщик навчали дітей Закону Божому, писати, рахувати, церковним пісне співам. Із збільшення населення у 1895 р. збудували нову церковнопарафіяльну школу.

          У 1920 р. створено комнезам, а через два роки - трудову сільськогосподарську спілку "Господар". У 1923 р. почала діяти артіль "Плуг". Під час колективізації створюються колгоспи "Політвідділ", "Трактор", "Комунар". Через відсутність техніки праця в господарствах залишалася малоефективною. І тільки з будівництвом Могильненської МТС у 1938 р., почалось поступове піднесення колгоспів.

          734 жителі села брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них загинуло 363, нагороджено орденами і медалями 368 чоловік. Уродженці Могильного Д.І.Осатюк і Ф.С.Костюк удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Воїнам-визволителям у 1954 р. споруджено пам'ятник.

          Інтенсивно відбудовувалось село у повоєнні роки. Розвивались рослинницька і тваринницька галузі колгоспу "Зоря комунізму" і Могильненського відділка радгоспу. Велика група хліборобів і тваринників нагороджена орденами і медалями. А головному агроному радгоспу Л.С. Кравченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
          У 70-х роках минулого століття було збудовано комплекс по відгодівлі ВРХ і комбікормовий завод. Під час здійснення земельної реформи ліквідовано радгосп і колгосп. Нині тут діють ПСП "Славутич" і ЗАТ "Інвестагросервіс". Обробляють землю також фермерські господарства і одноосібники.